Понеділок, 18.12.2017, 13:43
Персональний сайт Мирослава Воньо
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Лірика [19]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 24
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Лірика

Бідний колядник. ( Спомин )
Дивився бідний колядник
Через вікно у світлу хату.
Затерп від голоду язик.
О, Боже, скільки страв багато!

Та полилася коляда --
І вже немов забув про голод.
Вже радість серце огорта,
І відступа від хлопця холод.

І він до самозабуття
Колядував про Матір вбогу,
Яка сама дала життя
Дитині тій, що стала Богом.

Про пастушків і про царів,
Що йшли Ісуса привітати,
Блаженно ливсь дитячий спів
І залітав у теплу хату.

Як доспівав він до кінця,
З світлиці вийшла господиня,
Така пригожа із лиця,
Кругленька, як достигла диня.

Поклала гроші й пампушки
Колядникові у торбину,
Торкнулася його руки
Й сказала ніжно: "Змерз ти, сину!

Зайди до хати, обігрійсь.
Ще до краю села далеко,
Ще гріш заколядуєш свій,
Що дістається так нелегко."

Але хлопча відповіло:
"Не можу я зайти до хати:
Не встигну обійти село,
Бо люди полягають спати."

А в бідній хаті (аж замерз)
Чекає брат його маленький.
Згадавши рідних, хто помер,
Поблизу свічки плаче ненька.

І повела хлопчину ніч.
Світив йому під ноги місяць,
Мороз чіплявся зусібіч,
І вітерець легенький нісся.

Немов на друзки бите скло,
Світились в небі зорі чисті.
Різдво витало над селом,
І скрізь молилася Пречиста...


(Мирослав Воньо. "Вічне світло. 2000-ліття Різдва Христового")

Категорія: Лірика | Додав: miroslavvonyo (14.08.2012)
Переглядів: 203 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Copyright Vonyo © 2017