| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Розп'яття Ісуса
І ось прийшли нарешті на Голгофу,
І поскидали із рамен хрести,
І подумки Ісус молився Богу
Усю дорогу, поки йшли сюди.
Йому дали вина із гіркотою,
Та, скуштувавши, пити не схотів,
І Сам -- в Отця із вірою святою --
Він ліг, розклавши руки на хресті.
Коли у плоть живу впинались цвяхи,
То тільки зойк легкий зірвався з уст.
І затремтіли пальці у вояки,
Коли на нього подививсь Ісус.
І, розіп'явши, підняли хреста,
І одіж між собою розділили,
Не знали, що одежа та свята,
Самі не знали, що вони чинили.
Сміялися над ним нікчемні люди:
"Якщо Ти Божий Син, зійди з хреста!"
Немов вогонь вдихали Його груди,
Рот висушила спрага і вуста.
А при хресті стояла Його Мати,
І Магдалина, й мамина сестра.
Дививсь на Матір Син її розп'ятий
Й жалів, що залишається сама.
Побачив учня, котрого любив Він,
Той учень біля Матері стояв.
І мовив Він до Матері: "Ось син Твій",
Сказав до учня: "Мати ось твоя".
Було вже близько шостої години.
Накрила сонце чорна пелена.
"Боже Мій, Боже! Чом Мене покинув?" --
Міцний Ісусів голос пролунав.
І знав Ісус, і знав усе зарання,
Як має плисти часу течія.
І щоб достоту здійснилось Писання,
Ісус промовив тихо: "Спраглий Я!"
Вояка, в оцті шмату намочивши
(Аж по зап'ястю рідина текла)
І швидко на тростину настромивши,
До спраглих вуст Ісусових приклав.
Збагнувши, що Його здурили оцтом,
Що не втамує спрагу вже Свою,
Він голосно звернувсь до Бога: "Отче,
У Твої руки дух Свій віддаю!"
Роздерлася навпіл завіса храму,
Багато хто з святих із гробу встав,
І затряслась земля із небесами,
Як дух Ісусів землю покидав!
(Мирослав Воньо. "Вічне світло. 2000-ліття Різдва Христового")
|
| Категорія: Лірика | Додав: miroslavvonyo (16.08.2012)
|
| Переглядів: 628
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|
