По світу ходять понтії пилати,
Пихаті, а бездушні, як хорти,
Вагаючись: розп'ясти -- не розп'ясти,
Готують про всяк випадок хрести.

І ось прийшли нарешті на Голгофу,
І поскидали із рамен хрести,
І подумки Ісус молився Богу
Усю дорогу, поки йшли сюди.

Вже втретє молиться Христос,
І сплять апостоли, як вбиті.
Так серце смутком пройнялось --
Лице кривавим потом вкрите.

Йордане-річко, стала ти святою:
Твоя вода Ісуса охрестила!
В Його єство, охрещене тобою,
Вселилася людська і Божа сила.

Дивився бідний колядник
Через вікно у світлу хату.
Затерп від голоду язик.
О, Боже, скільки страв багато!

Не в теплій хаті, не в розкішнім домі
І не в сім'ї багатій, не в вельмож,
А в бідному вертепі на соломі
Від Духа в Діви народивсь Христос.

Ніщо так не страждає, як душа.
Нема нічого вічного, крім неї
І Бога, що в безмежних небесах,
На водах, на землі і під землею.

У чистім небі ангели літають,
А їхні крила білі, наче сніг.
Вони хвалу Всевишньому співають.
Які чудові ці ясні пісні!

Ще нема з роботи тата.
Кіт дрімає на паркеті.
А я граюсь в космонавта:
Я сідаю у ракету.

Ніжні сірі зайченята
Гарно грались біля тата.
А найменше зайченя --
Трохи далі, біля пня.