У найпершім букварі
Посварились букви дві.
Буква "ч" і буква "ц"
Посварились ось за це:

Я пишу листа матусі,
Хоч у школі ще не вчуся.
У дитячому садку
Я малюю на піску

- Я бачила в лузі літаючу квітку,-
Розказує мамі малесенька Лідка.

Сліпить людям очі сонечко з калюжі,
А його завзято топчуть малюки,
А його завзято топлять юні друзі,
В ньому черевички мочать залюбки.

Кохати -- то не в губи цілувати
Й слова красиві тихо говорити.
Кохати -- чарівним вогнем палати
І ним людину найдорожчу гріти.

Верба плакуча плаче не сльозами --
Рясним дощем і краплями роси...
Старенька мовчки плаче за синами
І тулить біль до сивої коси.

Жінки, жінки, омріяні й жадані,--
Життя земного неземне вино!
Чоловіки здуріли б вже давно,
Якби на світі не було кохання.

Біла радість снігів, біле свято снігів
На роздоллi полiв, серед тишi лiciв.
Чисто так на землi, легко так на душi,
Наче стали близькими всi люди чужi....

Є жінки, прекрасні, наче сонце,
(Їхній погляд і на мене ліг).
Думаєш: це наяву чи сон це,
Коли раптом зустрічаєш їх.